Діти війни. Як зрозуміти, що ваша дитина потребує психологічної допомоги?

 

Різні стресові ситуації викликають у дітей різну ступінь стресового стану. Дехто потерпає від постійних повітряних тривог і ракетних атак, дехто став свідком насильства чи смерті. Ті діти, які виїхали з близькими за кордон, потерпають від тривалої розлуки з батьками, братами і сестрами. Вони проходять адаптацію в умовах інших країн, відчувають самотність та страх.

Діти різного віку реагують на стресові фактори по різному. Тим не менш, головними ознаками того, що ваша дитина може потребувати підтримки психолога можуть бути втома, розгубленість, дитина може виглядати наляканою та засмученою. Деякі діти можуть закритися емоційно, часто плакати, не мати бажання спілкування з однолітками чи дорослими. У дитини може змінитися поведінка – від апатичної до емоційно збудженої чи агресивної, можуть з’явитися проблеми з увагою. Ви можете також помітити, що дитина може поводитися молодше свого віку – наприклад, не відходити від дорослих, всього боятися, під час сну мати ознаки енурезу. Симптомами стресового стану можуть бути проблеми з харчуванням чи сном, головні болі, болі в животі чи інші психосоматичні розлади.

У зовсім маленьких діток до року можна спостерігати порушення сну та харчування, частий плач, або ознаки «емоційного завмирання».

У дітей дошкільного віку ознаками травматичного стресу можуть бути нові страхи, нічні кошмари, нетримання сечі в ліжку. Дитина може відтворювати травматичний досвід через гру, плакати або кричати частіше, вимагати більше уваги до себе, мати поведінку, яка притаманна більш молодшим дітям. В садочку чи школі дитина може бути дуже вразливою, емоційною, проявляти агресію, яка насамперед направлена на самозахист.

Для дітей шкільного віку ознаками травматичного стресу є підвищена тривожність, гостра реакція на ризькі звуки, проблеми зі сном та концентрацією уваги, знижується успішність в школі.

Підлітки під час травматичного стресу мають ознаки депресії, почуваються самотніми, проявляють розлади харчової поведінки та мають порушення сну, відчувають підвищену тривожність, проявляють замкнутість. Відчувають гостру потребу в спілкуванні з друзями, яких мали до війни.

Якщо ви помітили зміну поведінки своєї дитини, спробуйте допомогти їй самостійно за допомогою розмови або рекомендацій психолога. Якщо ж ви розумієте, що дитина не йде на контакт і залишається в стресовому стані – зверніться за допомогою до спеціалістів.

Як правило, психологи використовують методи арт-терапії, казкотерапії, пісочну терапію, метод когнітивно-поведінкової терапії. Звернувшись до психолога, ви отримаєте рекомендації щодо того, якими методами можна допомогти вашій дитині відновити психо-емоційний стан.